Два серця
з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»
Два серця, кров червону женучи,
Палали дивом, подихом любові.
Цвіли травинки, мов вуста землі,
І маки розцвітали цвітом крові.
Жили два серця. У палких сльозах
Один за одним чулося зітхання,
Поклик… І біль. Але в малих очах Світилося міцне палке кохання.
Стріла турбот гадюкою повзла.
Серця втекли. Але прийшла недоля.
Вони б перетерпіли чашу зла,
Якби… Якби не трапилась неволя.
Востаннє нитку різати слізьми,
Чи то прощатися - наказ підступно пише.
Закрило більше меншеньке грудьми.
І документ черствий писала тиша.
- Ми не здамось, хоч вбийте.
- Без проблем.
Свистала пуля. Ворог правди й світу.
Не досягла. Самотнім журавлем
Злились серця, і впали… первоцвітом.
Кудойвив вітер тихий бір в сльозах.
Кричали роси тихо й журавлино.
Схилився кат. Й почув у пелюстках
Стукіт сердець, що злились воєдино.