10.01.2020 15:36
Без обмежень
17 views
Rating 5 | 2 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Небо

Бо небо теж, буває, та й заплаче, 

Самотнє, тулиться до мокрої землі…

Що вище є? Нічого… та одначе, 

Летять чи падають краплиночки малі…


Бо небо теж, буває, враз збереться…

І сонцем висушить слабинки мокрий слід…

В веселку кольорову загорнеться, 

Й на присьбі усміхнеться старий дід…


Бо небо теж, як я, чи ми обоє, 

Живе минулим світлом крізь роки…

Розколюється блискавицями надвоє…

Розпачливо кричать вгорі круки…


А ми ідемо разом, з нами небо…

Буває, сонячне, буває, і з дощем…

Життя летить хмаринкою – так треба, 

Життя – лиш слово в космосі поем.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 10.01.2020 22:43  © ... => Каранда Галина 

Підсовуйте... Мені дуже цікаво 

 10.01.2020 20:42  Каранда Галина => © 

Ви вже вибачайте, що підсовую вам свої старі... практично завжди щось асоціюється... 

 10.01.2020 20:40  © ... => Каранда Галина 

Перечитала Ваш вірш. Дуже, ну дуже сподобався 

 10.01.2020 20:07  Каранда Галина => © 

Дуже сподобався вірш!
Нагадали мені мій... 

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше