Грім
з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»
Сиве небо зірвалось на крик,
знов жбурляє сліпі блискавиці
і не каже, за що воно мститься:
за яке з кільканадцяти лих.
Люд сполоханий раптом принишк,
вираховує власні провини,
вкотре крайню шукаючи спину,
за яку б заховатися. Гріш
знов ціна колотнечам земним.
Від гріха, раз гримить вже, подалі...
І чого ото небо ридає,
коли хрестяться ревно під ним?
Лубни, 22.06.2016