Моя Україна

з рубрики / циклу «Політичне»

Художник доторкнеться полотна,

Співак почне співати нову пісню.

Ти чашу ще не випила до дна.

А в тебе й в інших чаші – такі різні.

Ти плакала в колисці над дитям.

Чи знала. Що воно буде вбивати

Щастя братів? Не вір чужим словам.

Тобі – найважче, бо ти – його мати.

Ти виплекала не одне село.

Грудьми стояла не за одне місто.

Тоді ще легко жити всім було,

Доки не заварилось нове тісто…

Моя країно! Сонце у степу,

Стражденна і прекрасна Україно!

Тобі рядки на згадку я пишу

Про ще одну твою малу дитину.

Не буду я, як діти ті твої,

Які забули і країну. Й мову.

Я не забуду рідної землі

Й твоє стражденне виплакане слово.

Стоятиму за віру в майбуття,

В жаринці не гаситиму надії,

Не заберу щасливого життя

Ні в кого. Й не позбавлю мрії.

Моя країно! Зоряна краса

Поряд з тобою блякне тихо-тихо.

Хай новий день і ця нова роса

Не принесе від власних дітей лихо.

Не плач, прошу. Не бійся. Бо ще є

У тебе діти, що завжди з тобою.

І за усе, усе життя своє

Я постараюсь стати теж такою.

Ти плакала в колисці над дитям.

Тепер від справ його теж гірко плачеш.

Не знаєш вже. Чи й вірити словам

Дітей. Але пробачила й пробачиш.

Живи, прошу. Для вірних всіх сердець

Й життя не раз ще щастя подарує.

Я впевнена. Що люблячий Отець

Тебе від власних діток порятує.