29.01.2020 10:52
Без обмежень
13 views
Rating 5 | 2 users
 © Самотній Кіт

Нелетная

Как лезвием, крыльями режем 

До самых краёв небеса. 

Не держит нас воздух... Не держит... 

Падений пошла полоса. 


Нам мало и зрелищ, и хлеба,  

Добро от себя гоним прочь. 

Бездушных не вытянет небо. 

Мы падшие... Нам не помочь... 


Утратили то, что имели,  

Однажды уверовав в ложь: 

До вечности - не долетели,  

До святости - не доползёшь. 


В озлобленной ярости дикой 

Рвём души в куски гордецам. 

И в метре до цели великой 

Вдруг падаем вниз, к праотцам. 


Нас много... Стальной слышен скрежет,  

И сердце дано нам - гранит. 

Но воздух, как прежде, - не держит... 

И где-то внутри всё болит... 

  • Увага! Не забудьте ...





Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.01.2020 18:48  Каранда Галина => © 

дуже класно! - про вірш.
хоч з мосту та в воду! - про настрій) 

Публікації автора Самотній Кіт

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше