Пам’ятаєш?.

з рубрики / циклу «Подорож моєю душею»

А пам’ятаєш, як все починалось?

Коли незнайомими бу́ли ще ми,

Як ввечері сонце за обрій ховалось,

І порізно ми спостерігали за ним.

І одного весня́ного, теплого вечора,

Побачив тебе я і в серці моїм,

Пробудилася кров на кохання приречена,

І збільшився в ній мій адреналін.

Я світився немовби свічка запалена.

Від бажання до тебе поволі згорав.

І як бачив тебе я, зорею осяяну,

Затримував подих і вмить завмирав.

І коли із тобою ми вночі спілкувалися,

То спати мені не хотілось іти.

Я бажав лиш одне, щоби ти залишалася,

Назавжди такою, якою ти є.

Такою ніжною, такою ж веселою,

Що радість приносиш усім хто тебе,

Такую привітную, милую, щирую,

У світі своєму за собою веде.

Та йде із тобою за руки тримаючись,

Наспівує тихо кохання пісні,

Зсередини, наче на шматки розриваючись,

Хоче від щастя кричать в далечінь.

А пам’ятаєш, коли ще не знали ми,

Які ми насправді, й що далі буде?

Ми все ж таки йшли, шляхами незнаними,

В надії на те, що все добре буде.

А зараз прожити без тебе не можу.

За тобою сумую я кожного дня.

Та знаю я точно, що мені допоможе,

Як будеш біля мене, кохана моя.

м. Тернопіль, 21.05.2015