03.02.2020 14:21
© Ворощак Володимир Орестович
Пробач
з рубрики / циклу «Подорож моєю душею»
Пробач! Пробач мені з все!
За те, що я не зміг тобі віддати
Себе, всього себе.
І душу, й тіло я не зміг віддати...
Пробач! Пробач за те, що я збрехав,
Що будем разом ми завжди по-віки.
Мабуть тоді я ще не знав... не знав!
Що кохання наше буде гі́рким.
Не знав я те, що нас розлучать,
Тебе від мене з болем відірвуть.
Душевні рани, мов вогнем палючим,
Обпалені, і вже не заживуть.
Пробач! Пробач мені за те, що я
Тебе кохав, не бачив я пожарів.
Завжди хотів... хотів і вірив я,
Що ми з тобою будем в парі.
Пробач! Пробач, що не помітив я
Вогонь, що спалював мости,
На яких ти все ж іще була моя...
Тепер спалив... Прошу, прости...
Пробач! Мабуть наївним був, і є.
Щасливим був і ми такі були.
Не вірив, що ріка кохання розільє
На рукави... й на різних бу́дем ми...
м. Борщів, 17.03.2016