Як пояснити дитині, що погода погана
з рубрики / циклу «Казки»
І задощило. Так, що вже аж-аж.
Так задощило, що аж сосни падали.
Сто років не мінявся цей пейзаж,
А тут – таке! І, знаєш, ще й негадано.
Синоптики казали: «Та мине!»
І кульки білі в хмари ці пускали.
Хто ж знав, що вітер хмари піджене
Із гір стрімких, з самого перевалу!
А вітер – зміг. І, – на тобі! – дощить.
Так задощило, що хоч стій і падай.
А хмарі – що? У вікна торохтить,
Або кругами бігає по саду.
Краплини в небі – чисто тут горох!
Об стіни б’ють, шепочуться, воркочуть…..
І блиски – блись! І грім собі – торох!
А потім дощ іде, якщо захоче.
А він, ти бачиш, сильно захотів!
Так захотів, що море – не калюжі.
Але зате машини всі помив,
Хоч мити щось - не майстер він-то дуже….
Болото – є. Це, бач, дитино, факт.
Ще дощ дзвенить – розспівує нам літо.
Співати він, як знають всі, мастак,
А вити в комин – це вже майстром вітер….
Коли йде дощ, то сонечка нема.
Воно, бач, відсипається в провулках.
Отак дощить, дощить… І – бац! – зима.
І дощ всі краплі вгвинчує в бурульки.
