Полегшення

з рубрики / циклу «Люблю Україну»

Поопадало листя з дуба-граба,

Як пелена з нескорених очей.

Й, уже давно обілена, кульбаба

Нависла над безмежністью ночей.

Позасинали жаби в очеретах,

Ніде ні звуку. Тиша навкруги.

Лише з тополі, наче з мінарету,

Кричить зозуля - віддає борги.

По-над садами грається із вітром

У темряві лиш двійко кажанів.

І місяць, строгим змученим арбітром,

Ніч розкладає на відрізки снів.

Закриті вії. Відпочинуть очі.

Росслаблені і мязи і думки.

І память тіла контури охоче

Викреслює в повітрі залюбки.

Полегшення, що досі так жадане,

Приносить ніч для змучених сердець.

Чужих бажань нескорених, нежданних,

У снах твоїх увірветься терпець.