Кінь зими

Іде вже ніч, немовби з оксамиту, 

І грають зорі, як алмазний пил. 

Торкнув землі зимовий кінь копитом 

І іскри сипав на зимовий схил. 

Тріпоче гривою – і сиплються алмази, 

В повітрі подих снігом застига. 

Зима іде. Любові білі фрази 

Летять із її білого крила. 

Лиш білі фрази. А любов замерзла 

У поглядах зустрічних крижаних. 

Іде вже ніч, пливе. І срібні весла 

Торкають зір. І сиплються із них 

Тонкі алмази, наче подих вітру, 

Застиглий в погляді цім крижанім. 

Любов ворушиться, ще пам’ятає літо, 

Як гралась в піжмурки колись із ним. 

Хоча… Тепер вже не згадають літа 

Терпкі серця, застиглі, наче лід. 

Лиш на вустах лишився подих вітру, 

Тонкого щастя золотавий слід.