21.02.2020 09:20
for all
43 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Єсенія Готьє

Думки

Думки

Я хапаю її долоню

І вустами її вуста.

Та всередині досі холоне

Моя ніжна колись самота.

Я хворію, поволі вмираю

І вночі не змикаю очей.

Я все знаю...повір мені, знаю.

Бо ж спалила я сотні ночей.

Я хапаюсь за край надії, 

Щоб не втратити геть усе.

Мої знесені часом мрії

Відіб`ються в коротких есе.

Я ще досі сильно страждаю, 

Запитання одне в голові:

Може й зараз її чекаю?

Та то здогадки тільки дурні.



20.02.2020, Київ

Публікації: Єсенія Готьє

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 21.02.2020 22:09  © ... => Каранда Галина 

Дякую! 

 21.02.2020 19:38  Каранда Галина => © 

Сподобався вірш