02.08.2013 15:11
for all
148 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Ем Скитаній

Захмарений день

Захмарений день

цей літній день...я стрів його настання

байдужо і як данність у житті.

і невзначай собі прошепотів

- ...забуто все, прощення і прощання,

усе, чим жив, близьке і давнє.

і у душі мов дим густий туман

не вкрив лише ілюзію, оман,

отой мій день, в майбутності останній... -

забилось серце наче птах у грудях -

з печалі то, чи з радості кохань,

з передчуттям пробуджень і світань,

в яких мене, напевно, вже не буде...


пішов крізь сад, навстріч вітрам від степу

стежиною до річки в шумний гай -

на березі утішуся нехай

я дзвоном вод, вітрами, вічним небом

й в ідилії, у затишку природи

хмурні думки відрину невзначай -

гримне мені грозою небокрай,

але з того не зміниться погода...

Публікації: Ем Скитаній

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 11.08.2013 13:31  © ... => Тетяна Чорновіл 

я не стільки думав про філософське, скільки про внутрішнє відчуття саме такого ось дня...щіро дякую, Тутяно. 

 11.08.2013 13:30  © ... => Віктор Насипаний 

щіро вдячний! 

 11.08.2013 13:29  © ... => Каранда Галина 

дякую, Галино! 

 03.08.2013 01:24  Каранда Галина 

є надзвичайно сильні рядки...

 02.08.2013 17:49  Віктор Насипаний => © 

добротно! 

 02.08.2013 16:44  Тетяна Чорновіл => © 

Така цікава задумлива форма! З філософським осмисленням! Дуже сподобалось!