Захмарений день
цей літній день...я стрів його настання
байдужо і як данність у житті.
і невзначай собі прошепотів
- ...забуто все, прощення і прощання,
усе, чим жив, близьке і давнє.
і у душі мов дим густий туман
не вкрив лише ілюзію, оман,
отой мій день, в майбутності останній... -
забилось серце наче птах у грудях -
з печалі то, чи з радості кохань,
з передчуттям пробуджень і світань,
в яких мене, напевно, вже не буде...
пішов крізь сад, навстріч вітрам від степу
стежиною до річки в шумний гай -
на березі утішуся нехай
я дзвоном вод, вітрами, вічним небом
й в ідилії, у затишку природи
хмурні думки відрину невзначай -
гримне мені грозою небокрай,
але з того не зміниться погода...
