27.02.2020 16:17
для всіх
162
    
  3 | 3  
 © Тетяна Амеліна

Калюжа-рибка

Калюжа-рибка

Сірий незатишний простір загорнув в крижану прохолоду, 

Очі сумно малюють в калюжах картини незлічених справ, 

Черговий невдалий опір примхам звичної непогоди

Ліниво і неохоче все ж покірно під ноги впав.

- Мам, дивись - ця калюжа на рибку схожа!

... Й дісно - рибка: гребінчик і хвіст, 

Принишкла в ногах милість Божа, 

Приховавши таємний зміст...

За уроком урок опановують діти, 

Кожну мить беручи від життя прозапас, 

Ми навчаємо їх у любові жити, 

Та насправді - то діти навчають нас.



м. Київ, 23.02.2020 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.02.2020 21:07  Анатолій Костенюк => © 

"Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу другий - зорі. Що кому." О. Довженко

 27.02.2020 16:45  Каранда Галина => © 

Та да.
Зазвичай людина тричі переживає дитинство: сама, з своїми дітьми. І з своїми онуками.
До онуків у мене ще не дійшло, а сину я ніколи не забороняла бігати по калюжах))
Коли був маленьким, я в літній дощ ставила на порозі ванночку з теплою водою. І він в самих трусикав бігав по калюжах. Змерзне - залізе у ванночку. А його ровесник - сусід стояв на порозі в білих носочках - на нього мама кричала, щоб він їх не вимазував.