Парує у дворі після дощу...
Парує у дворі після дощу,
Але за лісом знову грім гукає.
Я попоїв холодного борщу,
Та це чомусь мені не помагає.
В саду ще мокре листя на деревах,
Стоїть в дворі калюжа біля хати –
Новий готує громовиця рейвах
І починає громом нас лякати.
Сорочка мокра пристає до спини.
Я б зняв її – приперлись до нас гості.
Не хочу пити я, повірте, ні грамини,
Але своєї не виказую я злості.
Та я й не злий – це тричі клята спека
З домішкою грози, яка щодня.
Страшна у потеплінні небезпека –
Така то, любі друзі, чортівня.
Вже огірки, і сало, і горілка
Розташувались поряд на столі…
Задзеленчать виделка і тарілка…
До столу йду – куди іти мені.
А через час пісень уже співали
І цілувались у хмільні уста,
І блискавиці з неба освітляли,
І кожен раз пили ми по півста.
Затим провів гостей і повернувся –
Стрибнув через калюжу і упав…
Коли, нарешті, в ранці я проснувся,
Кіт біля мене у вісні мурчав.
