Сьома весна
з рубрики / циклу «Війна»
Шість весен в боях прогреміло.
От вже і сьома...
Підсніжники вперто зростають в пітьму
Де вже воєдино злилися острах надія і втома
Самотні подвір`я у летаргічному сні.
А сьома весна зазирає у вікна,
в розгромлені шибки краю-війни.
Самотні домівки будить яскравим промінням,
Нахабно розбурхує схованки- сни...
Домівкам так затишно було зимою,
Навколо сльота і в душі,
Їх вже не лякали, ні крики"до бою"!
Ані протяжний стогін землі...
Сьома весна... Вже й не гірко й не тжко,
Трава пробивається поміж гільз.
Лиш інколи вчується співом пташки,
Дивне і тихе"прокИнся-прокИнсь"...
Стоять похилившись самотні домівки,
В розгачених шибках проміння гра.
Та спогад далекий десь глибоко гіркне
Буває і інша весна...
Сьома весна/Світлана Холодна/01.03.20р.
Полтава, 01.03.2020