01.03.2020 09:17
для всіх
170
    
  4 | 4  
 © Світлана Холодна

Сьома весна

Сьома весна

з рубрики / циклу «Війна»

Шість весен в боях прогреміло.

От вже і сьома...

Підсніжники вперто зростають в пітьму

Де вже воєдино злилися острах надія і втома

Самотні подвір`я у летаргічному сні.

А сьома весна зазирає у вікна,

в розгромлені шибки краю-війни.

Самотні домівки будить яскравим промінням,

Нахабно розбурхує схованки- сни...

Домівкам так затишно було зимою,

Навколо сльота і в душі,

Їх вже не лякали, ні крики"до бою"!

Ані протяжний стогін землі...

Сьома весна... Вже й не гірко й не тжко,

Трава пробивається поміж гільз.

Лиш інколи вчується співом пташки,

Дивне і тихе"прокИнся-прокИнсь"...

Стоять похилившись самотні домівки,

В розгачених шибках проміння гра.

Та спогад далекий десь глибоко гіркне

Буває і інша весна...

Сьома весна/Світлана Холодна/01.03.20р.



Полтава, 01.03.2020

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.03.2020 02:16  Ганна Коназюк => © 

Щемний вірш!
Не віриться, що вже так багато років нашій біді

 01.03.2020 20:02  Світлана Рачинська => © 

З надією, попри все, Свєтику! Уявилася сумна  ..і реальна картина. Чудовий вірш!

 01.03.2020 10:31  Каранда Галина => © 

Ми взагалі не уявляли, що таке можливо... а вже сьома...
Хто тоді народився, вже в школу восени піде.