Ти болиш мені!
Ти болиш мені! Ти це знаєш?!
Розповзається втома … і ніч…
Будь відвертим – чого ти чекаєш
Від щоденних гірких протиріч?
Ти печеш мені в грудях смолою!
Розтікається дощ по щоці…
Я гадала, що буду весною,
Сукню з квітів пошили кравці…
Ти мовчиш… та стріляють гармати,
У окопі сховалась душа…
Бідолашна, втомилась чекати
На ромашку поміж спориша…
З неба падає дощ, наче сльози…
Є минуле… Чи є майбуття?
Не одні пережили ми грози…
А останню? Якби ж то знаття…
Ти болиш… і печеш… ти ж це знаєш!!!
На порозі спинилась весна…
Я чекала її… Проганяєш?
То зустріну без тебе… сама!!!
