Спомин
Дзюрчав струмок в оточенні конвалій,
Біленьких цяток, ніби випав сніг,
Які уклінно долу присідали,
Мов цілували литки босих ніг.
І ліс вітав достойно... І врочисто
Птахів дзвеніли співи голосні...
Містичний ліс минулого дитинства,
Чому на ранок снишся ти мені?
Яким ласкавоніжним був до мене
Замріяний весняний вітерець,
Ховаючись у пагони зелені,
Мов граючи зі мною... Навпростець
Крізь ліс вела дорослості стежина,
Я сенс лише пізніше зрозумів,
Йдучи не нею, часом швидкоплинним
Весною... Літом... Безліччю років...
Проміння сонця спалахи барвисті
І мерехтіння місячне вночі...
Тут відцвітали квіти жовтолисті,
З собою сум розлуки несучи...
...і сниться ліс, що відлетів у вічність,
У пам"ять снів, залитих у бетон...
...романтику перемогла практичність
під назвою Новий мікрорайон.
