"Світ починається з тебе"

з рубрики / циклу «Подорож моєю душею»

Усе, що не сказане – скажеться.

Усе, що не збулося – збудеться.

Усе, що не сталося – станеться.

Та ми щоб від всього не вгнулися.

Ми хочемо завжди багато,

Така вже є наша натура.

Ми прагнемо всі срібла й злата,

А маємо тільки тортури.

Ми хочемо всі незалежності,

Та віра вже наша пом’ята.

Ми п’ємо хвилини буденності

Взамін на хоча б одне свято.

Вбивати себе вже нормальність.

Сидіти в кайданах – залежність.

Казати "Не вмію" – банальність.

Мабуть, і життя – протилежність.

Для чого ж тоді ми родилися?

Навіщо ми стільки навчалися?

Та що я брешу... Дожилися...

Ми ж просто у ліжку валялися.

А зараз себе виставляємо

Великим цабе над "отарами".

Насправді, ми просто не знаємо,

Що світимо в спини фарами.

Не треба нам гаяти часу.

Й жалітись нікому не треба.

Завжди́ пам’ятаймо цю фразу,

Що "СВІТ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТЕБЕ".

Й тоді, що не сказане – скажемо,

І що не збуло́ся – те збудеться.

Тоді ще своє всім покажемо,

Допоки душа не прогнулася.

м. Борщів, 16.05.2018