Фригідна муха
Це тільки осінь…
Тиха осінь прочинила двері.
Цей біль – це гість непрохано зайшов.
Святтомність ще цвіте,
А тіло? Тіло в душі волі
Усе тут є. Частинки часу кволі
Із ним у холод вічний забере
Повільний Стікс…
Хтось встиг вже ноги промочити,
Не увійшов. Захцянка – ще квилити,
Вертіти жили у свобідні вуха.
Дзиньчати, бренькати, як та фригідна муха.
Від втоми впасти, та усе ж на бережку,
Скінченний час у колі заблудив.
Душею бавиться у меньшому струмку,
Хтось прошепоче – це стезя для Вищих див.
