Буря
Затихло все в очікуванні бурі
І небеса були вже сірі, хмурі.
По землі прокотився спекотний дух,
Не кружляв у повітрі тополиний пух.
Та ось різкий порив: буря почалась
І ніби душа до раю піднялась.
Розігнав вітер вмить спекотний дух,
Закрутив у повітрі тополиний пух.
Полетіло листя з дерев у низ,
Вітер схопив їх на крила й поніс.
До землі хилив буйний берези -
Не мав він доброти матері Терези.
Світ став пеклом лише за одну мить,
А вітер рве з корінням й все летить.
Він руйнує греблі й зносить мости,
Може за обрій човен віднести.
Блискавка раз-у-раз ріже небокрай,
Розлився грохіт грому - гине земний рай.
Страшна злива чимдуж грюкоче в шибки,
Від страху коні в стайні стають дибки.
В хаті темно, як безмісячної ночі,
Що бачила не одні сльози дівочі.
Ми в ній знайшли від зливи порятунок.
Дім - міцна фортеця, долі дарунок.
20-21 червня 2011
