06.07.2011 01:18
для всіх
1100
    
  2 | 2  
 © Яна Бім

Прогулянка

Сон

Буду я із лісом розмовляти, 

Буду я із гаєм шепотіти, –

Хочу таємницю їхню знати, 

Щоб природу краще розуміти. 

Я піду: зайду в високі трави, 

Вмиюся краплинами роси, 

Подивлюсь на сонце-східні барви, 

І полину мріями туди. 

Буду я гулять по небокраю, 

І хмаринці в очі зазирну –

Таємниці всі її пізнаю

І свої секрети розкажу. 

По веселці перейду до сонця –

Відігрію душу там свою. ..

І відкрию сонцю я віконця, 

Щоб воно ввійшло в долю мою!

Потім я на крила вітру сяду –

Хай він мене в гори віднесе, 

Із гори в долину прокладу стежину –

Може людям щастя принесе. ..

Подорож моя буде недовга, 

Мрія перетвориться на сон, 

І покине серце вже тривога, 

Й горе не торкатиметьсь долонь. ..



10.10.2001

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.07.2011 12:22  Суворий 

Написано від душі... є кілька місць, де збивається ритм... Можна вдосконалити як на мене....
"не торкатиметьсь" якось важко вимовляється... може краще "не доторкнеться"

 06.07.2011 01:30  © ... 

Зовсім новачок.Я тут роблю перші кроки, проби, ну і помилки... буває.
Вірш писався в темноті.