31.03.2020 12:31
for all
36 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Ем Скитаній

...над прірвою

...над прірвою

нині увесь світ - ну, майже увесь - всі люди (майже усі) більше сидять удома...знаходяться у добровільному ув"язненні...і я також ось вже цілий тиждень не виходжу, навіть навколо будинку не прогулююся - хіба що за необхідним... - за їжею та питвом...у голову лізе всяке, якесь похмуре і сумне...гадаю, це тому, що знаходжуся у подвійному ув"язнені - московитському (під окупантом) і в невидимих "наручниках" COVID-19...дивні відчуття колобродять у мені...- я б назвав це спокоєм приреченого, хворобливим спокоєм і збайдужінням...


...і розсипається твій світ.

твій час зникає.

роки билинками злітають врізнобіч.

життєвий шлях твій тане.

стоїш над прірвою, в якій

твої стихії прагнень і натхнень

нещадно знищують "дна одну... -

у пристрасті спливають в небутті

вони серпанком - вже ніякі! -

в нікуди,

у ніщо.

і ти забутий всім...тобою все забуте.

втрачається мета -

вона незбутня!

втрачають сенс бажання і чуття,

думки і порухи, і мрії.

події всі - абсурд.

і ти -

нікчема, пустота, непотріб, зайвість! -

як майво перед очі всім усюди...

хитаннями в марноті

над прірвою зникаєш -

наче хтось

невидимий

могутній

тебе стирає

з реальності в бутті в умовну ірреальність.

і поступово знівельований щезаєш.

і ти уже ніхто,

ніщо... -

тебе немає вже! й ніколи не було.

і світ розсипався на прах.

...твій час зникає...

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись