Я вийму з грудей вічне сонце...
Усе доостанку, до променя,
Лише не мовчи, богородице,
Не нехтуй пожертви законами.
Ти забирай усе світло.
Тепло... Що там іще в символіці?!
Нехай це останній політ,
Аби не зганьбитися в мороці.
А сонце в мені прижилось,
Хоч резуси різні в динаміці.
Отож із колись повелось:
Для древніх зоветься прамамою.
Я вирву із себе й віддам,
Добра у добрі не зрікаюся,
Ти можеш забрати у храм,
А можеш зігріти всі "каюся"
І довго затужать дощі,
Не вистачить всім на одужання,
Та сонце моє забери,
Усе доостанку, до променя...
Київ, 18.03.2020