Я россипаюсь на безліч сріблястих кульок
.
Я россипаюсь на безліч сріблястих кульок,
Яскравих, які не тримаються купи.
У кожній відбиток світла і смуток.
Їм би в небо піднятись пташиним пухом,
І кричати щосили - свобода духу...
Вони ж падають до бруківки з металевим звуком,
На підступне падіння невинним людям.
А ще діти збирають ті дивні кульки
Як скарби, чи забавки гарні,
І годують птахів, перелітніх і жадних,
Щоб птахам не хотілось літати.
Щоб пташок було легко впіймати.