10.05.2014 16:43
for all
137 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Панін Олександр Миколайович

Полігон

(З циклу “Двобій”)

Пересторога усім жерцям війни

Важкі сталеві балони

Знесли на берег,

Складають у стоси,

На кожнім балоні –

                                   череп та кості

                                              

Зненацька – вибух,

І газ в балонах,       

Наскрізь пробитих,

Сичить, як видих,

                                як смерті подих!

В агонії битись,

                              землю гризти,

В стражданнях померти

Повинні штабісти, експерти -

Тепер вони зрозуміють,

Як гинуть звичайні смертні!                           


На шкірі – безліч ран,

В повітрі – зелений дим,

Ядучий зелений туман…

- Води! Води!

Дощ неначе почув,

Дощ з’явився відразу,

І від того дощу,

Просякнутого газом,

Розтанули протигази…


Сліпнуть очі,

Викашлюються легені,

Токсична імла

Поглинає тіла,                                            

І Місяць – нарив

                              жовтувато – зелений

На спухлому небі,

                                криваво – набряклому небі…


Та не розчинились

                                   і цілі лишились,

(Щоб жить без кінця)

                                       – серця,

Зачерствілі

                     байдужі серця



А десь через тиждень

Інші балони,

                      на іншому полігоні

Складали у стоси

                              інші експерти,

Старанні та вперті

                                прислужники смерті.



1970 рік., Київ

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 16.10.2016 11:39  © ... => роман-мтт 

Дякую за увагу. 

 16.10.2016 11:34  роман-мтт => © 

"Сліпнуть очі,
Викашлюються легені,
Токсична імла
Поглинає тіла,
І Місяць – нарив
жовтувато – зелений
На спухлому небі,
криваво – набряклому небі…" 

 14.05.2014 22:30  © ... => Антоніна Грицаюк 

Дякую за відгук.
Пробачте за макабричний вірш, але такий вже вдався.
В свою чергу чекаю на Ваші нові (дитячі) вірші.
З повагою. 

 14.05.2014 19:55  Антоніна Грицаюк => © 

Жахливі події, аж моторошно! 

 12.05.2014 22:28  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Дякую за розуміння та за підтримку 

 12.05.2014 21:49  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Емоційно важкий вірш, але дуже корисний для всіх! Дякую за поезію! 

 10.05.2014 22:05  © ... => Тадм 

Дякую за відгук, завжди ціную Вашу думку. 

 10.05.2014 22:02  © ... => Світлана Рачинська 

Пані Світлано, дякую за увагу, за відгук. 

 10.05.2014 21:51  © ... => Тетяна Белімова 

Шановна пані Тетято! Причина написання такого вірша пов`язана з тогочасним міжнародним становищем, багаторічною загрозою ядерної війни, гонкою озброєнь і таке інше.

   Можливо , що мале місце мимовільне запозичення теми (не сюжету): автор - Север Гансовский, рассказ "Полигон" 1966год.

     Вдячний за відгук, з повагою.

 10.05.2014 15:06  Світлана Рачинська => © 

моторошно
текст вразив 

 10.05.2014 10:43  Тетяна Белімова => © 

Вражена... Дозвольте вас запитати, Олександре Миколайовичу, а у зв`язку із чим у вас виник такий вірш у 1970 році? Неймовірно! Бо поезія звучить дуже сучасно! Болюче! Справді, ті, хто "віддають команду стріляти", невже не замислюються, що люди - то не фарш? не м`ясо? що вони ані трохи не гірші за "командирів"?
Мені ваш твір прочитався ніби попередження для Путлєра і К!!! 

 10.05.2014 10:39  Тадм => © 

сумна правда. місяць ваш вразив