Прочитала коментар Бориса Костинського. Ні, не все так безнадійно! Якщо пишуться подібні вірші... Їх, повірте, читають не лише песимісти. Ми приходимо у світ насильства і брутальних методів боротьби за владу не для констатації безнадійності цього процесу. Час рухається спірально, колами. Вчені навіть скажуть ф р а к т а л ь н о. Це вже з голографії, де кожний окремий фрагмент певного зображення містить у собі елементи Цілого Зображення. Тобто часи начебто змінюються, але, з плином Часу, повторюються основні риси... Так, наприклад, сьогодні маємо ледь не 1937 рік? А чого, дуже схоже. На тлі абсолютно нових реалій. Ось так і рухаємося - по ЗАМКНЕНОМУ КОЛУ. Цей світ не налаштований ЗМІНЮВАТИСЯ В ПРИНЦИПІ. Йому і так добре! А от ДУХ людський - зовсім інша річ. ВІН СТВОРЕНИЙ зовсім з іншої матерії. Він має надію вийти за межі Цієї Реальності. Тому не сумуймо за начебто "безнадією" класиків". Дивуймося тому, що взагалі зберігається зв`язок Душ митця минулого і митця сучасного... Ми приходимо РОСТИ ДУХОВНО у цей Світ земний. І зростання це абсолютно індивідуальне. АБИ ВИЙТИ ЗА МЕЖІ ЦЬОГО НЕДОСКОНАЛОГО СВІТУ. І потрапити у більш високі СВІТИ. Національне, без сумніву, є важливою складовою. Не можна знехтувати цією сходинкою... Але де тепер Іван Франко, де Леся Українка, де Тарас Шевченко?.. Вони підтримують сучасників духовно. Бо спромоглися подолати ВИСОТУ. Як окремо, індивідуально, так і разом - З КРАЩИМИ ПРЕДСТАВНИКАМИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. І все ж таки... Кожен відповідає за свій вибір САМ. І перед собою, і перед нащадками.
Колись Іван Франко закликав "лупати сю скалу", а тепер от Ви... Вік за віком спливає, а кращі українці все рублять та лупають щось... Сотні тисяч могил, сплачено вже таку ціну, що жах навіть і уявити, і що? Знову і знову зрада, ідіотизм та бажання притопити того, хто рветься до чогось кращого, ніж тупе скніння над купою гною з-під худоби. А що в результаті? Ярмо та занепад! Докотилися вже до того, що мад`яри реально готуються до захвату Закарпаття! Ганьба і сум!
