#коронавірші
Несподівано світ відібрав довгождані мандрівки,
За різкими гудками сирен шлейфом тягнеться страх.
Ті тенета жаху зв`язують по руках і ногах.
Порятунок лише у душевних обіймах домівок.
Знає дім, як себе зберегти в світовій колотнечі -
В неминучості, де ми заручники дивних подій -
Дзен постигнути в русі щоденних обтяжливих дій,
Навести лад в думках, по місцях розкладаючи речі.
Проповзти крізь гливкий морок екзистенційної кризи,
Запинатись, шукаючи напрям на цьому шляху.
У свідомості власній, в віддаленому закутку,
Несміливо впізнати забутої творчості риси.
Малювати картини - нехай не шедеври Да Вінчі,
Виміряти кроками кімнату, пекти пиріжки,
І, складаючи пазли, латати душевні дірки,
Й памятати завжди - не торкатись руками обличчя.
Від самих себе дім береже нас в часи заборони.
Оточивши турботою всіх, він ніяк не збагне:
Чи ми зможемо вирости, як карантин промине?
Ким ми станем, коли подолаємо всі перепони?
23.04.2020
