На платформі дні проводжала

Не встигала бува й рахувати,

Ніби з переднього краю,

А, насправді, чомусь позаду...

То 17-те? Ні вже 20-те.

Навздогін повсякчас поспішала,

А позаду вже нове завтра.

Сповільнитись благала...

Спинилась. Дух перевівши,

Озирнулась на хвіст від учора,

Й пощастило ж таки опинитись,

Саме на цій платформі!

Й цілувала життя усмішками,

Приголубила ніжно спогади,

Таки щастя, що приходить із зморшками,

Не вимагає доводів...

Подарую собі сьогодні!

Без зустрічей і проводжання,

Без зайвих думок сторонніх,

З усмішкою. Без зітхання.

с.Мотовилівка, 30.04.2020 р.

Візьміть участь в обговоренні