10.05.2020 21:08
for all
102 views
rating 5 | 1 users
 © Максимів Галина

Вишенька

Вишенька

Ніби вчора – іще квітувала,

А сьогодні – снами вічними стала.

І тривожить горлиця :"Де вишня?"–

…а світанок – пусткою дише…


Пам’ятають її щедрість мої руки –

Іще більше ятрить біль розлуки.

Раптом я оглядаюсь:нене! –

Що за диво маленьке - зелене?


«Здрастуй…», – несміло шепоче,

Дотягнутьсь до рук моїх хоче…

Каже: «Ти простягни долоню, –

Тримай три ягідки червоні.


Вперше я навесні зацвіла, –

Мене Мама вам в спомин лишила.

Було мало іще пелюсток,–

ягідки солодкі, хоч негусто…


Я їй шепчу: «Вишенько маленька,

Виростеш колись така, як Ненька.

Будеш весни цвітом прикрашати,

Всіх довкола будеш дивувати…»



Кличу горлицю… В моїй долоні –

Їй дві ягоди – від Мами й Доні…


Максимів Галина цікавиться


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора