Катеринкові пісні
Слова, текст пісні «Катеринкові пісні» Анатолій Костенюк
I Самотня
Не далі, як вчора якийсь шарманшик сказав йому, крутячи свою нестерпну шарманку: «Та ні, господарю, я ж знаю, як цінується тиша та спокій, менше, ніж за півкрони звідси я не піду!»
Джон Голсуорсі
У комі́рчині моїй не знайти скарбів,
заощаджень доларних так і не нажив
та, за те, лунає в ній власних віршів cпів.
За моє убозтво світ дарував мені
вміння викласти в словах почуття ясні,
залишати у серцях лагідні пісні.
Хоч живу один, печаль не туманить зір:
при дорозі виставлю лаву я на двір,
перехожим розповім під шарманку вірш.
Та на лавці публіка не моя, чомусь:
не питає молодь – «Де з ящиком дідусь?»,
а чекає люд простий на маршрутний бус…
II Жаліслива
Я люблю, як співають під шарманку
в холодний, темний та сирий вечір.
Федір Достоєвський
Дід старий в провулку немічний стоїть,
він шарманку крутить і рука тремтить.
Босий, хоч навколо снігова зима
і в його бляшанці ні гроша нема.
Кожен повз проходить, хоч і не бідняк,
шкіриться гарчання дворових собак.
Вже давно на щастя дід не натяка,
все шарманку крутить, хоч тремтить рука.
Діду, разом легше винести зиму:
ти крути шарманку, я співатиму…
III Страшна
«Я - Водяний, я - Водяний,
поговорил би хто зі мною.»
"Летючий корабель"
Розступися хитка трясови́на,
сірководень пахни з глибини,
в тиху ніч випадковий хлопчина
біля річки зустрівся мені.
Тільки мить він встиг понервувати…
В місті знають, що я босоніж
біля річки люблю погуляти,
що не спатиму в місячну ніч.
Течія понесла його стрімко
і завмерла безмовна пітьма,
бо співає моя катеринка,
як навколо нікого нема.
Сивину заховавши під кепку,
вкритий ряскою корбу кручу,
і від страху слабують на клепку,
хто мелодію з річки почув…
Пам`ятаю: в голодній знемозі
як тремтіла стареча рука,
як шарманку крутив на морозі,
не діждавшись за день п`ятака.
В тиші ночі заграю… й по всьому:
стане легше лежати мені,
повернувшись під ранок додому
на безмовному темному дні.
Тим, хто спить у латаття обіймах,
ні до чого виснажливі дні:
справжній спокій – лише у глибинах –
заколише, немов у вісні.
IV Ностальгічна
Як солнце закотилось,
затихнув шум міський
Маруся отруїлась
в комі́рчині своїй.
Ніна Дулькевич, Яків Пригожий (1911)
Сьогодні сумно без причин,
нізвідки пісенька з`явилась:
«Charmante Catherine»*, «Charmante Catherine»,
чи то: «Маруся отруїлась»*?
В ту мить шарманці навздогін
під мостом Сена струменілась,
«Charmante Catherine», «Charmante Catherine»,
невже «Маруся отруїлась»?
Хтось франк йому поклав і він
вклонився, ручка закрутилась:
«Charmante Catherine», «Charmante Catherine»,
шкода – «Маруся отруїлась».
Вже вік минув, крізь часу плин
бездомним кошеням прибилась
в Парижі «Чарівна Катрін»,
коли «Маруся отруїлась»…
*Назви пісень, що виконувалися під катеринку
