дві третіх
Срібними струнами, як хвиля за хвилею,
Життя відіграло акордів дві третіх.
Третину стривожено співом щемливим -
Досвітніми піснями, що в очереті...
Та вітер зірвався, як кінь нестриножений,
І хвилями стерті слова про кохання.
Невчасність стихії - між нас огорожа
і часом ворожим, підперта мовчанням...
Якась неузгодженність небесного дива -
Нас поєднала монолітність бар`єра...
Знаю, народжена - бути щасливою -
лише на віддалі,
без мене,
окремо.
м.Прилуки, 31.08.2013р.