Завтра - літо
Про літо, весну, Україну, красу і біль
Прозорістю, тендітністю і тишею
Весняний дощ летить тонким крилом.
Під крильцем цим сіресенькою мишею
Туман тихенько стелиться теплом.
І біла пара, тільки-но із Бугу,
І синій ліс в зелених пелюстках…
Земля скрипить, іде останнім кругом
Весняних ароматів у квітках.
Вже літо завтра. І з роси постане,
Народжений із попелу, Орфей,
Мов фенікс український, й знову стане
По-новому співати соловей.
Зазеленіє і пожовкне нива,
Згорнувши, мов ромашки, пелюстки.
Моя країна чиста й чорнобрива
Знов буде хлібом зоряним цвісти.
От тільки б цвіт цей не зірвали болем,
І гіркими сльозами матерів.
Щоби вогонь ненависті над полем
Більш полум’ям холодним не горів.
Щоби невинних у судах не було,
Не нищив спіле жито людства град.
Щоб більше вогнем з неба не загуло,
Щоб з неба летів тільки зорепад.
Якщо воскресне у серцях надія,
І встануть люди знову із колін,
Злетить у небо вільно крила мрія,
І вже не буде коло неї стін.
Це буде завтра. Завтра буде літо,
Туман з-під крильця випірне теплом.
Хоча б для нього є в країні світло –
Весняний дощ з тонким – тонким крилом.
