Цілувалося літо...
Цілувалося літо з черешнями,
З солов’ями співало пісні.
Розсипало ромашки за межами,
Малювало світанки ясні.
Заплітало стежки споришами,
У траві розкладало росу,
До дівчат говорило віршами,
Для степів дарувало грозу.
Матіолою пахло і липою,
Свіжим сіном і прожитим днем.
Пахло радістю пережитою
І таким довгожданим дощем.
Залишало сліди босих ніжок
На гарячім і мокрім піску,
Краплі меду стікали до діжок,
Наполохавши дрібну бджолу.
І солодко було на язиці,
Червоніли черешні в садку,
Червоніли у лісі суниці,
Сохли трави на тонкім гвіздку.
І якими, хто знає, дорогами
І з якої, скажи, сторони?
Ішло літо людськими порогами,
За плечима несло перуни.
