24.07.2020 01:11
for all
17 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Тетяна Амеліна

Тобі...

Якщо раптом мене не стане,  

Сонце гріти не перестане...  

Ти згадай про це у печалі,  

Й окропи мої квіти зів`ялі...  

Не сповільниться звичний трафік,  

Робочий не зміниться графік,  

Не зникне птахів щебетання...  

Заглуши ним своє мовчання...  

Випий кави з мого горнятка,  

Придивись до нового початку,  

І дозволь з тобою мовчати...  

Доки ти не почнеш кричати...  

Ти кричатимеш... Я заплачу...  

Я цю слабкість тобі пробачу,  

Буду поряд, триматиму руку,  

Лиш не вимовлю більше ні звуку...  

Й пульсуватиме в скронях пам`ять,  

Виверне душу й запалить,  

І горітимуть вічні питання,  

Лиш у відповідь - біль і мовчання...  


І тоді ти мене прочитаєш... 

Пізнаєш і розгадаєш...  

Відчуєш мене судинами,  

Бо ж не хлібом лише єдиним...  

Я залишусь назавжди поряд,  

У своєму до тебе слові...  

У своєму мовчанні навіки 

Впустивши у тебе ріки... 



с. Мотовилівка, 21.07.2020 р.

Публікації: Тетяна Амеліна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 24.07.2020 12:31  © ... => Надія Крайнюк 

Дякую! На все воля Божа! 

 24.07.2020 12:29  © ... => Каранда Галина 

Дякую! Настрій переданий віршем - лише мить... Та навіть не настрій - послання)
Написалось і розвіялось))) 

 24.07.2020 10:51  Каранда Галина => © 

За вірш - чудово.
За настрій - одиниця...
Програмуйте майбутнє на позитив.
В безодню довго дивитися не можна. 

 24.07.2020 09:14  Надія Крайнюк => © 

Живіть!