31.07.2020 14:36
for all
19 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Ем Скитаній

...в літній день

...в літній день

- ...а ти образилась, що я назвав тебе

літайкою над квітами у клумбі перед садом.

в якому ми удвох оце ховаємось од світу.

...наповнений той світ дурницями марнот!

є речі важливіші...до прикладу, кохання -

чим не важлива штука?!!. - мовив я

з ослаблених обіймів пускаючи тебе від себе.

- таке вже скажеш! - усміхнено на те

мені ти мовила, але...

я протягнув тобі розквітлу пишно квітку.

- яка краса! і аромат такий хороший... -

зраділа ти.

- пробач мені за ту літайку...

та надто вже прекрасною вона у злеті виглядала, 

чепурною... - і я заплющив очі, 

замріяно прислухався до шелесту у листі.

розгойдане торканням легким вітру

воно немов хихикало над нами -

немов дізналося про щось гріховне, 

наше

безстидне, безсоромне

у таїнстві невтримне пристрасне кохання...

...а в небі вже набігло стільки хмар... -

ось-ось і уперіщить дощ.

ти встала і пішла до хати.

- і ти тут не затримуйся - сказала, 

схилилась в поцілунку у вуста.

та я сидів чекаючи дощу.

і він пішов.

несміло, нерішуче, полохливо -

немов би сходами ті краплі йшли униз.

підставив їм обличчя -

крізь дотик їх і їхню ж прохолоду

відчув всю велич і могуть небес і... -

злива почалась! злилася мов з відра зненацька...

я ледве встиг сховатися на ганку.

там ти сміялась з мене, промоклого до нитки...

- ...ходімо вже... - крізь сміх сказала -

просохнеш в хаті, кави поп"ємо.

якраз вона тепер дочасна -

і ми зайшли до хати, там...

але то вже далеко зовсім інше.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись