Про мрію
з рубрики / циклу «Про все на світі»
У променях сонця літнього дня
Схотіла скупатись натхненна душа,
Злетіла увись, попервах озирнулась,
І раптом миттєво уся стрепенулась:
На ніжних хмаринках гойдалась сама….
Так, так, безсумнівно, то мрія життя!
Душа, ледь примружившись, щиро всміхнулась,
Звабливо моргнула та враз схаменулась:
«А що як втече, не сказавши й півслова,
Подума, що то проти неї вже змова?»
Знітилась душа, зашарілась, якраз
Й вона ж бо не звикла отак, напоказ….
Та доки у роздумах душенька мліла,
Мрія вже далі кудись полетіла…
Мораль: якщо «випала карта»,
Женіться за мрією, вона того варта!
