Буде щастя хоча б з половою...
З густюками (казав дідуньо),
Посріблиться солома оловом -
Призабута душа у клуні.
Самотиною в дідух зібрана
На покутті стоїть з іконами,
Щастя жнивами переспіване,
Переходить лише у спомини.
Риють ралами душу прощену,
Пересіяну чорним осудом,
Босу молодість, осінь зношену
Переміряно битим посудом.
Горизонтами щастя зродиться,
Небом в жито заляже вік.
Засумує душа за покосами,
Прихилившись до райських воріт...
Із циклу "Спогади з безодні"
Київ, 08.07.2020