Вітер лихоманкою б`є в груди
Вітер лихоманкою б’є в груди,
Чути крики й стони звідусюди.
В душу плач в’їдається дитят,
Десь крокує до душі твоєї кат.
Бряжчать підбори і очі горять,
Рішуче він жадає проклинать
Тебе! – О, Вельзевула син!
Горять мости і валить дим.
Моли пощади, бо він уже поруч,
Ніде не знайдеться для тебе сховищ,
Бо ти відступник, грішник – ти!
І доведеться хрест свій пронести.
Нестимеш ти його усю дорогу,
Із кожним днем згинаючись до гробу.
Здаватимуться важчими кайдани,
Як до кісток в’їдатимуться в рани.
Ну що, злякався ти? Душа тремтить?
Тож роби висновки для себе кожну мить.
Рідна хата, 24.06.2009
