Із під паркету сочиться вода
І я не знаю чи то гейзери, чи труби...
Чомусь не віриться у надприродній дар,
Така вона, стара, людська натура.
І я шукаю вентелі в півалах,
Де з сірководнем змішане повітря.
Де молиться, як тінь, свята Варвара.
І не дає запалювати світла.
Основа глей, вода шукає вихід.
А я виношу надбані пожитки
На осуд людський і на суд Господній.
І маю страх би не проснулись ненароком дітки.
