25.09.2020 22:44
for all
15 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Зачекай!

Зачекай! Дай набутись з тобою у літі!

Чуєш? Вечір холодний лягає до ніг…

Мої руки тобою і чаєм імбирним зігріті…

Якби серце самотнє зігріти б ти зміг…


Бачиш, осінь також хоче бути щаслива, 

То з дощем, а то з вітром – аби не сама…

Вчора плакала тихо, для всіх – моросила, 

У тумані шукала рятунку дарма…


Подивлюсь… в твої очі осіннього неба, 

Хай душа відлетить в них на крилах журби…

Бути поруч, з тобою – найбільша життєва потреба…

Як не любиш мене, то хоч осінь мою полюби…


Зачекай! Дай побуду з тобою ще осінь…

Нехай золотом грає – не тільки печаль і дощі…

А як осінь мине, стану боса на першім морозі

І тебе відпущу, й скину осінь з своєї душі.

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 26.09.2020 10:31  Анатолій Костенюк => © 

Гарно і сомно, як осінь. 

 26.09.2020 09:50  © ... => Каранда Галина 

Як Ви точно підмітили. Скільки тої зими. Там і до літа недалеко 

 26.09.2020 07:07  Каранда Галина => © 

А там попросите ще й зиму з Вами перезимувати)
Жартую. Дуже гарна лірика у Вас.