Зачекай!
Зачекай! Дай набутись з тобою у літі!
Чуєш? Вечір холодний лягає до ніг…
Мої руки тобою і чаєм імбирним зігріті…
Якби серце самотнє зігріти б ти зміг…
Бачиш, осінь також хоче бути щаслива,
То з дощем, а то з вітром – аби не сама…
Вчора плакала тихо, для всіх – моросила,
У тумані шукала рятунку дарма…
Подивлюсь… в твої очі осіннього неба,
Хай душа відлетить в них на крилах журби…
Бути поруч, з тобою – найбільша життєва потреба…
Як не любиш мене, то хоч осінь мою полюби…
Зачекай! Дай побуду з тобою ще осінь…
Нехай золотом грає – не тільки печаль і дощі…
А як осінь мине, стану боса на першім морозі
І тебе відпущу, й скину осінь з своєї душі.
