01.10.2020 23:47
for all
30 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Тетяна Амеліна

Пригорнуся до тебе...

Пригорнуся до тебе непрохано,  

Мов роками того чекала,  

Наче щастя, що бігло сполохано,

Між нами зненацька впіймала. 

Й у полоні своєї молитви

Я забуду про в`їдливу втому:

Я в твоєму життєвому ритмі,  

Ти ж не завжди, на жаль, в моєму... 

Ми здолали чимало весен, 

Під одним дощем умивались,  

І чимраз, як приходила осінь,  

Відгукнутись в тобі сподівалась. 

Так мінялися весни і осені,  

Приростали наші серця,  

А мої нарікання непрощені

Все шукали свого ченця... 

Й лиш тепер у обіймах непроханих,  

Світла промені все ж пролились:

Ми не просто колись закохані,  

Ми давно воєдино злились. 

І нехай ти не в ритмі моєму,  

Твоя ковдра пашіє добром, 

І в моєму житті твоєму,  

Ми обвиті одним крилом.



с. Мотовилівка, 10.08.2020 р.

Публікації: Тетяна Амеліна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись