Пригорнуся до тебе...
Пригорнуся до тебе непрохано,
Мов роками того чекала,
Наче щастя, що бігло сполохано,
Між нами зненацька впіймала.
Й у полоні своєї молитви
Я забуду про в`їдливу втому:
Я в твоєму життєвому ритмі,
Ти ж не завжди, на жаль, в моєму...
Ми здолали чимало весен,
Під одним дощем умивались,
І чимраз, як приходила осінь,
Відгукнутись в тобі сподівалась.
Так мінялися весни і осені,
Приростали наші серця,
А мої нарікання непрощені
Все шукали свого ченця...
Й лиш тепер у обіймах непроханих,
Світла промені все ж пролились:
Ми не просто колись закохані,
Ми давно воєдино злились.
І нехай ти не в ритмі моєму,
Твоя ковдра пашіє добром,
І в моєму житті твоєму,
Ми обвиті одним крилом.
с. Мотовилівка, 10.08.2020 р.