07.11.2019 23:14
for all
85 views
rating - | no users
 © Франко Іван

Не знаю, що мене до тебе тягне

Не знаю,  що мене до тебе тягне

Не знаю, що мене до тебе тягне, 

Чим вчарувала ти мене, що все, 

Коли погляну на твоє лице, 

Чогось мов щастя й волі серце прагне


І в груді щось метушиться, немов

Давно забута згадка піль зелених, 

Весни і цвітів, – молода любов

З обійм виходить гробових, студених.


Себе я чую сильним і свобідним, 

Мов той, що вирвався з тюрми на світ;

Таким веселим, щирим і лагідним, 

Яким я був за давніх, давніх літ.


І, попри тебе йдучи, я дрижу, 

Як перед злою не дрижав судьбою;

В твоє лице тривожно так гляджу, –

Здаєсь, ось-ось би впав перед тобою.


Якби ти слово прорекла мені, 

Я б був щасливий, наче цар могучий, 

Та в серці щось порвалось би на дні, 

З очей би сліз потік поллявся рвучий.


Не знаємось, ні брат я твій, ні сват, 

І приязнь мусила б нам надокучить, 

В житті, мабуть, ніщо нас не сполучить, 

Роздільно нам прийдеться і вмирать.


Припадком лиш не раз тебе видаю, 

На мене ж, певно, й не зирнула ти;

Та прецінь аж у гріб мені – се знаю –

Лице твоє прийдеться донести.


«Проба Пера» цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора