Ми не зникнем...
Ми не зникнем під зсувом, ми проростем,
Ми дна не торкнемось, бо станем небом,
Власну ношу до заходу донесем,
І у вирій, чи в тАртар - кому як треба...
Наша кров потече із не наших ран,
Що пектимуть, ймовірно, не менш дошкульно,
Ми, розвіяні світом, немов туман,
Спадковість в очах берегтимем пильно...
Ми розкажемо спогадами про нас,
Бо світлинам очей не заплющити часом,
Не старітиме профіль, не змарніє анфас,
Молитвами ректимем безмовним гласом...
Все як є: без прикрас, зайвих фраз, мішури,
Враз повстанем Йому перед очі,
Воскресають в нащадках прапращури,
В них збуваються сни пророчі...
Ми назавжди, ми є кровообіг життя,
Генофонд в покоління пророщений,
І в усмішці дитячій впізнать праотця,
Гріхи помагають прощені...
м. Київ, 24.08.2020 р.