Фіолетовий шовк
Надомною парасолька з твоєї білизни.
Фіолетрвий шовк торкається губ і очей.
Я шукаю загублені в юності смисли,
а знахолжу обломки дурнуватих ідей.
Я у тій кругоіерті здіймаю до Господа очі,
ота звичка молитись, наповнює соромом хіть.
І я хочу залишитись і утікати в одномить.
Мені дихати важко і лячно побачити світ.
Я ще не не вдома, випадково загублений гість
під покровом бездарної ночі
сповзаю росою блаженства по стегнаг у низ.
То посіяне зЕрно у добрий і свіжий асфальт.