23.08.2014 00:36
18+
206 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Оля Стасюк

Тривога з вовком і місяцем

Тривога з вовком і місяцем

Срібний місяць у вікні, 

Тіні бродять край порога.

Ти скажи, скажи мені, 

Звідки в серці ця тривога?

Адже серед зблідлих зір, 

Де часу на плач немає, 

Ти – мій вічний поводир, 

Ватажок моєї зграї...

Срібний місяць, срібний шовк, 

Срібні тіні, срібне щастя.

Біля ніг – самотній вовк, 

Не як раб – як друг найкращий.

Найщиріший з нас, мабуть:

Із тривогою у русі

Він завжди відділить суть

Від нічних тремких ілюзій.

Ми чекаєм: я і звір, 

Та сова в вікні пророчить –

Наш прекрасний поводир

Заблукав сьогодні в ночі.

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 23.08.2014 21:59  © ... => Тадм 

спасибі! В мене теж! Особливо коли українців порівнюють з вовками... 

 23.08.2014 21:59  © ... => Світлана Рачинська 

спасибі, Світланко) не знайшла начого кращого "Хроніків Нарнії", але напруга цієї мелодії вже якась класична і приємно-звична....) 

 23.08.2014 21:58  © ... => Мальва СВІТАНКОВА 

дякую) 

 23.08.2014 18:24  Світлана Рачинська => © 

Фантастично! Дуже захоплююче. І мелодія теж. 

 23.08.2014 09:04  Тадм => © 

Гарний вірш. Вдалий образ вовка. Особисто в мене ця тварина викликає захоплення.  

 23.08.2014 03:29  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Гарно!)