12.10.2020 21:21
© Ворощак Володимир Орестович
Плач за Україну
з рубрики / циклу «Подорож моєю душею»
Поранене серце не плаче.
А ранене серце болить.
За Україну – молоду, Рідну Мати,
Яка у вогні вже горить.
Мужнії хлопці стоять мов стіною,
Боронячи Рідний свій Край.
Охоплює душу журбою,
Приходячи зараз в цей гай.
У гай, де колись ми гуляли,
Й співали веселі пісні.
Тепер лиш гармати стріляють,
Й палає Країна в огні.
Стоять мужні хлопці за на́рід,
За сво́їх братів і сестер.
Коли Батьківщина в пожарі,
Та їх мужній дух ще не вмер.
Боронять свою Батьківщину,
Велику Родину, велику сім’ю.
Боронять свою Україну,
Просторую Неньку свою.
Та всі їх буду́ть пам’ятати,
І подвиги їхні нести в майбуття.
Щоб дітям свої́м розказати,
Що терпіла в цей час українська земля.
Душа у журбі все ридає.
І серце зжимає в тіски.
Коли Україна палає,
Лишаються тільки піски.
Поранене серце не плаче.
А ранене серце болить.
Коли в боротьбі Рідну Мати,
Не зможеш ти вже захистить...
с. Бурдяківці, 24.07.2014