На зупинці

з рубрики / циклу «СПОМИНИ»

Сільська автобусна зупинка

Багато всяких функцій має:

Немов малесенька хатинка

Стрічає всіх і проводжає,

Той сів на лавці відпочити,

Чи може дощик переждати,

Цей став, щоб ляси поточити,

Або об‘яву почитати…

Прийшла сюди і Ковалиха

Провести сина із сумками,

До когось гомоніла стиха –

Ділилась стомлено думками:

– Оце приїхав син у гості,

У місті ще невістка й діти…

Сумки важкі, аж ниють кості…

Та хай везе! А що робити!

Казала б ще про сина свого,

Бо страх хвалитися хотіла,

Але по розкладу з-за рогу

Маршрутка враз прогуркотіла.

– Пойду в багаж сдавать, мамаша, –

Синок промовив на прощання, –

А то тяжолая поклажа.

Звоні почащє! До свіданья!

– Їдь з Богом! – пролунало тихо…

Маршрутка зникла вже за рогом.

Понесла сором Ковалиха,

Більш не озвавшись ні до кого.

Незручно Ковалисі бідній.

Бодай і ворог не діждався,

Щоб раптом син до нього рідний

Чужою мовою озвався.

І людям теж незручно стало,

Десь повно справ у всіх взялося.

Тож кожне в справах тих помалу

У різні боки потяглося.

На лавці тільки рідна мова

Ще довго в самоті сиділа.

Зітхала тяжко, калинова,

Немов заплакати хотіла…