Зверхній кіт
байка
Рятує власне тепле хутро,
мене в засніжених дворах.
Перебираюся нечутно
балконами, на власний страх.
Але коли настане літо,
я свій привіт несу дахам
промінням сонячним зігрітим.
Горищами мандрую там.
Для птахів та мишей мисливець,
я зверху над панами пан,
вважаю, що в житті – щасливець,
блукаючи по ринвах сам.
Та все ж на землю часом тягне,
як тільки березень настане…
16.10.2020р.