Де ти, мила моя, заблукала...
У якому садочку твій дім,
Чом здалеку мене не чекала
У казковім маєточку тім.
Бачиш в небі сріблясті лелеки
Вже за обрій летять над селом,
Ми сьогодні з тобою далекі
Із надламаним кожен крилом.
Чи то осінь моя завинила
Перед літом квітучим твоїм,
Не для неї віконце відкрила
У палкому серденьку своїм.
А у лузі калина сумує,
Їй схиляється вітер до ніг,
Щось шепоче і листя милує,
Чом же я так схилитись не зміг.
Відшумить золота моя осінь
І розтане у мареві літ,
Я лелекою знов в чисту просинь
Простелю в небі твій первоцвіт...
