Де ти, мила моя, заблукала...

Де ти, мила моя, заблукала,

У якому садочку твій дім,

Чом здалеку мене не чекала

У казковім маєточку тім.

Бачиш в небі сріблясті лелеки

Вже за обрій летять над селом,

Ми сьогодні з тобою далекі

Із надламаним кожен крилом.

Чи то осінь моя завинила

Перед літом квітучим твоїм,

Не для неї віконце відкрила

У палкому серденьку своїм.

А у лузі калина сумує,

Їй схиляється вітер до ніг,

Щось шепоче і листя милує,

Чом же я так схилитись не зміг.

Відшумить золота моя осінь

І розтане у мареві літ,

Я лелекою знов в чисту просинь

Простелю в небі твій первоцвіт...