20.10.2020 22:53
for all
33 views
    
rating - | no usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Прощання

Цей біль, як підземелля, глибокий, невидИмий…

Кусаю губи до кольору стиглої вишні…

Буває, для щастя достатньо з коханим і хвилини…

Скажи: чого в нас так з тобою не вийшло?


Мовчиш... в лабіринтах фейсбук-інстаграмів

Так важко спіймати справжні слова, не розгубити…

Як буває: прихожани різних життєвих храмів…

Та коли любов одна, що змусить її залишити?


Чи зректися…чи здатися… чи викинути зі сміттям…

Заблукала в прощальних хвилинах-митях…

Так хотіла бути твоїм життям…

А вийшло, що ти із мене життя все витяг…


Попрощаюся в жовтні з осінню… і тобою…

Загорну душу в гаряче листя…

Як не став моїм коханням, то хоч журбою

Чи самотньою піснею далекого міста.

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись