Прощання
Цей біль, як підземелля, глибокий, невидИмий…
Кусаю губи до кольору стиглої вишні…
Буває, для щастя достатньо з коханим і хвилини…
Скажи: чого в нас так з тобою не вийшло?
Мовчиш... в лабіринтах фейсбук-інстаграмів
Так важко спіймати справжні слова, не розгубити…
Як буває: прихожани різних життєвих храмів…
Та коли любов одна, що змусить її залишити?
Чи зректися…чи здатися… чи викинути зі сміттям…
Заблукала в прощальних хвилинах-митях…
Так хотіла бути твоїм життям…
А вийшло, що ти із мене життя все витяг…
Попрощаюся в жовтні з осінню… і тобою…
Загорну душу в гаряче листя…
Як не став моїм коханням, то хоч журбою
Чи самотньою піснею далекого міста.